Головна

MW nr 15 15.08.2019

img 1927Нещодавно виставку творів живопису у Луцькій галереї мистецтв представив львівський митець Віктор Хаджинов. Лучанам свій творчий доробок автор показує вперше. Видатні митці України стверджують, що для живопису Хаджинова характерні внутрішня напруга, декоративність мотивів, тематичне і стилістичне багатство, образність. Творчість художника – приклад сучасного новаторського фігуративного мистецтва.

У Луцьку свої картини Віктор Хаджинов представив 25 квітня. Виставку він назвав «Символ і метафора». Живописець представив роботи, які написав у різні роки. Детальніше про творчий шлях, вподобання та погляди на життя «Волинський Монітор» дізнавався у митця особисто.

– Коли у тебе визріла думка стати живописцем?

– З художньої школи тільки і мріяв стати живописцем. Мені просто пощастило із викладачем.

– Коли відбулася твоя перша зріла виставка як живописця?

– Це було у 1992 році. Була дійсно зріла виставка, бо я набрав добру кількість робіт і на той час напрацювався.

– Ти малював у 90-і роки. Хаджинов-митець тоді і зараз, чим відрізняється? Ти змінив ракурс і призму бачення всього? Ти сам змінився?

– Ракурс бачення і призма змінюються постійно. Є надзвичайно багато різних подій і їх треба акумулювати, інтегрувати, спресовувати. Тоді виникають, як відповідь на якесь життєве питання, мої образи, якими я так само мислю і які я потім реалізовую у своїх картинах.

– Які маєш запитання до життя?

– Взагалі мене найбільше цікавить формоутворення, площинний простір і час. Я – не скульптор, я – живописець.

– Тобі вистачає усіх робочих засобів?

– Це дуже добре, що я обмежений площиною. Мені дуже подобається, що я не займаюся скульптурою і, наприклад, інтер'єром чи інсталяціями. Вже краще скульптурою займатись, аніж інсталяцією. І ні в якому разі не займатися театром, якщо ти добрий живописець і відчуваєш колір. Ні в якому разі не лізти в хеппенінги, перформанси і інші "манси".

– Ти достатньо довго вже малюєш. Тобі весь час є що сказати? Тобі не здається, що ти множиш композиції?

– Справа у тому, що мене цікавить більше процес, ніж продукт. Це — головне. Для кожного нормального художника процес важливіший.

– З мистецтва можна вижити?

– Дуже важко. Я маю родину. Дружина викладає в університеті. Ми мешкаємо практично в Лодзі. Я маю майстерню у Львові і так от «мотаюся». І «халтурки» роблю, але це «з'їдає» страшенно. Проте треба робити те, що треба робити.

– Ти є членом Національної спілки художників України та членом Спілки художників Республіки Польща. Порівняй їхні структури...

– Структура та сама. Нещодавно я вичитав у журналі, що в Польщі спілок вже не існує. Хоча насправді там у кожному місті є спілка, академія. У них певний час щось незрозуміле творилося зі спілками, як у нас, але зараз все стає на свої місця. Зараз все йде до того, що було за радянських часів, коли мистецтво було формою агітації. Нині елементом агітації та пропаганди є навіть ікона.

– У чому полягає користь спілки для художника у Польщі?

– Захищаються його права. Вступаючи у польську спілку я підписував документ про охорону авторських прав. У спілці є юристи. Наприклад, якщо в світі хтось десь "передере" з мене, я можу в суд подавати і так далі. В українській спілці ми нічого не підписуємо. Одним із плюсів мого членства у спілці є те, що я можу брати участь у різних закордонних проектах.

– У Польщі відбувається багато художніх виставок?

– Багато пленерів і виставок роблять. Конкурси проводять: коли назбирається багато робіт, кращі відбираються і митцям дають премії. Поляки працюють ретельніше, ніж ми. У нас поки що "бідося".

– Коли приїжджаєш з Польщі, які бачиш у нас мінуси. Що треба було б змінити? Маю на увазі спілку і мистецьке життя...

– Моє суб'єктивне бачення: мені здається, що ми відстаємо від Польщі економічно і політично років так на 20. Ті події, які вони пережили років 20 тому, у мистецтві також, ми переживаємо тільки зараз.

– Наша українська спілка дуже архаїчна?

– Вона не має коштів. Поляки дуже хочуть з нами співпрацювати, ми дуже хочемо співпрацювати з поляками. Якщо директор висилає мене десь у відрядження, то він каже – їдь куди хочеш, але я тобі грошей не дам. Толерантні поляки, знаючи це, все пристосовують до своєї унійної програми. Бо ж ЄС зараз багато фінансує. Поляки ще й нам допомагають.

– За що живе польський художник?

– У Польщі ринок мистецтва перенасичений. Значно зменшилася кількість художніх галерей. Масово мистецтвом уже ніхто не цікавиться. Хтось викладає, а хтось займається «халтурою». Але якщо займатися тільки «халтурами», то на мистецтві можна поставити крапку.

– Яка дефініція «халтур» у Польщі і Україні?

– Одна і та ж сама комп'ютерна графіка, проекти інтер'єрів.

– І все ж, хто у Польщі цікавиться художньою освітою?

– Займатися сучасним мистецтвом – це своєрідне і модне хобі. Студентами, переважно, є елітарна молодь та просто обдаровані талантом особистості.

Розмовляли Валентин ВАКОЛЮК, Оксана ЦИМБАЛЮК

FB

Бібліотека ВМ

 

Jency wrzesnia 1939 foto 240 2

 

dzien

Інформація

logoGranica

 

 

Партнери

 

LOGO MonitorInfo mini

 

PastedGraphic-1 

 

VolynMedia

 

cz

 

tittle

Реклама

po polsku po polsce

 

 

SC Corporate Services Sp 1