Головна

MW nr 15 15.08.2019

kokotiuha2Письменник, журналіст, громадський діяч Андрій Кокотюха зажив собі славу людини, котра не соромиться казати правду у вічі. Свої книжки він також пише, опираючись на правду життя українського середовища. Мабуть, тому його залюбки читають у всіх регіонах України. За підсумками 2011 року Андрій Кокотюха увійшов до п'ятірки письменників, твори котрих найчастіше купують. Сьогодні цей автор – гість «Волинського Монітора».

«Талановиті люди самі згуртуються»

– Ви стали одним із засновників творчої асоціації «500». Чи нині українська інтеліґенція повинна об'єднуватися у якісь групи, товариства, щоб відстоювати свої інтереси?

– ТА «500» виникла, коли для цього постала потреба. Нагадаю: Сергій Руденко, Максим Розумний і я – журналісти. Це – головне, бо інтеліґенція, зокрема – письменники, звично об'єднувалися довкола чогось абстрактного. Наприклад, збиралися і читали вірші, уривки своїх творів... Наша мета – гуртувати творчих людей довкола чогось реального. Наприклад: творчий вечір не одного митця, а групи людей, що може вже своєю різнорідністю дати інформаційний привід. Ми знали, як працювати з інформацією. Спочатку була серія вечорів. Потім краще було зібране в антологію «Молоде вино». Далі пішли «гастролі»: ми просували не себе, а свій інтелектуальний продукт. Щойно з'явилися інші, ефективніші способи просування літератури, ТА «500» якось так сама пішла в історію. А талановиті люди самі згуртуються, їм не потрібні колгоспи, творчі об'єднання чи спілки письменників, наприклад. Творчим людям потрібен не членський квиток, як перепустка в рай, а грамотний менеджмент. Плюс, звісно, інформація.

– Уперше про Кокотюху заговорили в Україні, коли Ви отримали премію «Смолоскипу» і видали детектив «Шлюбні ігрища жаб»?

– Я не фіксую, коли про мене почали говорити вперше. «Шлюбні ігрища...» мені гикаються досі, хоча б тим, що сьогодні, через 16 років після їхнього виходу в світ, люди підходять і кажуть: «О, це ви? У вас нова книга? А ми тільки про жаб читали!». Хоча в мене на сьогодні більше трьох десятків книжок! Тоді все так співпало, я жодного піару не робив собі. Мене він сам знайшов. Почасти – через те, що книжок було мало. Почасти – тому, що це був перший український кримінальний роман про людські стосунки, пристрасті, гріхи тощо. Книга розійшлася тиражем 5 тисяч примірників – недосяжний на сьогодні рівень навіть для мене.

«Чесних політиків узагалі не буває, принаймні – на пострадянському просторі»

– Ви є автором книги «Юля», де розповідаєте про Юлію Тимошенко. Книга писалася на замовлення?

– Так. Я ніколи цього не приховував. Так само, як і того, що особисто з Тимошенко не знайомий. І не вважаю її світочем демократії та втіленням чесного політика. Чесних політиків узагалі не буває, принаймні – на пострадянському просторі. Книга «Юля» написана на замовлення видавництва «Фоліо». Це – не художня література, не розслідування, а звичайна журналістська робота з інформацією. Замовлення диктували винятково вимоги книжкового ринку: читач хотів бачити книги про Ющенка, Тимошенко, Помаранчеву революцію. «Юля» стала бізнес-проектом: продано 8 тис. «Юлі», 4 тис. «Другого дихання» (доповнене перевидання) та 2,5 тис. книжок кишенькового формату, написаної на основі цих двох. У книгарнях «Юля» стояла в підрозділі біографічної літератури – пишуть же біографії Тетчер, Черчіля, імператора Хірохіто...

– У 2007 році Ви написали книжку «Юрій Луценко. Польовий командир». Нині, коли герой Вашого твору знаходиться в СІЗО, Ви б по-іншому оцінили його?

– Ні, мої оцінки не міняються залежно від того, хто де сидить. Я погано ставлюся до політиків. Якби писав «Польового командира» нині, то неодмінно написав би: «Луценко сидить тому, що свого часу не посадив Януковича, Азарова, Колесникова, Табачника...». Луценко не ідеальний – але і я не ідеальний! Проте це не привід саджати мене в тюремну камеру. Ось якби нинішня влада посадила б себе в сусідню камеру до Луценка й Тимошенко – тоді «о'кей». Оскільки на волі Янукович і Табачник – Луценку й Тимошенко в тюрмі теж не місце. До них застосовується вибіркове правосуддя та практика подвійних стандартів.

– Ви не надто любите політику, проте українці навряд чи можуть бути аполітичними. Оцініть нинішню політичну ситуацію з точки зору представника української інтеліґенції.

– Бути аполітичним і мати чітко виражену громадянську позицію – це різні речі. Я, наприклад, поділяю погляди «противсіхів». Але це не заважає мені як письменнику, журналісту, громадянину виступати з критикою на існуючий режим. Нинішня влада – це малограмотні люди, котрі абсолютно не розуміють, що воно таке: керувати країною, національні інтереси України. Політична воля робити будь-що відсутня, натомість – неофеодалізм, агресія, демагогія, порушення всіх свобод. Зате ця влада хоча б чесна: від самого початку не намагалася сподобатися народу.

«Із читачами люблю триматися на рівних»

– Вашому авторству належить кілька книжок для дітей. При написанні таких творів слід сприймати оточуючу нас дійсність по-дитячому?

– Це книжки не дитячі. Я не такий наглий та надміру впевнений у собі, аби заявляти про себе як про дитячого письменника. Те, що написане – для підлітків. Є така спокуса: написав про зайчика і став татом усіх діток. Підлітків обдурити важче. Так само важко їм сподобатися. А оскільки останнє, чого я хочу в житті – це комусь спеціально подобатися, то підлітки, сподіваюся, моя аудиторія. Із читачами, незалежно від віку, люблю триматися на рівних.

– У літературі, як автор, Ви вже більше 20 років. Тож, думаю, зможете об'єктивно охарактеризувати нинішні проблеми із українським книговидавництвом. Причиною усіх бід слід вважати українських депутатів, міністрів, президентів?

– Звісно, політики винні в усьому! Навіть якщо вони, нібито, ні при чому – все одно винуваті. Бо некультурні. Вони мало читають, не дивляться кіно, не слухають музику. Проблема – відсутність індустрії. Нема прямого зв'язку між виробником та споживачем. Потрібна інформація, мережа книгарень по всій Україні і популяризація читання. Наприклад: «Той, хто не читає, той – дебіл!». Ось так, у лоба. А політикам усіх рівнів треба складати іспити з літератури. Раз на тиждень дивитися кіно. Музику слухати хорошу. І повідомляти про це людям. Тоді все буде добре.

Розмовляв Віктор ЯРУЧИК

Осмелюсь доложить, господин "Скачать программу для тюряги вконтакте"батальонный командир, "Скачать безплатную сергей лазарев"обо всем следует рапортовать.

Ну "Скачать монтаж видео"конечно, Карлос возвращается в "Flash игры марио"Сан-Ильдефонсо для того, чтобы отомстить своим "Скачать темы на компьютер на виндовс 7"врагам!

Я пришел поблагодарить вас "Медиа джет скачать на русском"за радушное гостеприимство "Скачать группы белый день"и попрощаться с "Компьютерные столы фото чертежи"вами.

Я был уверен, что он "Баштовая ксения книги"чувствует себя побежденным "Код ангела скачать торрент"и трусит.

Между ними существует соглашение о выдаче преступников.

У тебя от белых только недостатки.

FB

Бібліотека ВМ

 

Jency wrzesnia 1939 foto 240 2

 

dzien

Інформація

logoGranica

 

 

Партнери

 

LOGO MonitorInfo mini

 

PastedGraphic-1 

 

VolynMedia

 

cz

 

tittle

Реклама

po polsku po polsce

 

 

SC Corporate Services Sp 1