Головна

MW nr 9 09.05.2019

syczuk3«Смарагд» – одне з наймолодших волинських видавництв. Сьогоднішня розмова із засновником видавництва, письменником, головним редактором луцького літературного часопису «Нова проза» Юрієм Сичуком.

«Держава самоусунулася саме від творення української літератури»

– Пане Юрію, що спонукало Вас у непростий для заснування нової справи час створити видавництво і яку продукцію воно готуватиме для читачів?

– Найперше, потрібно сказати, що для української літератури легких часів не існувало. Вона постійно творилася у важкий для неї час, і водночас саме література часто ставала тим стимулом, який піднімав, будив, вів уперед увесь український народ. А найголовніше, що саме в найважчі часи народжувалися найбільші наші генії. Тому є впевненість, що зараз прийде час для творення нової української літератури, й для цього, звичайно, повинні створюватися умови. Оскільки держава самоусунулася саме від творення української літератури, це повинні робити ті, хто вважає, що культура важить більше, аніж попса чи ковбаса.

– Україномовна інтелектуальна книга вже десятиліттями не є успішною, особливо сьогодні, коли книжкові полиці захаращені величезною кількістю бульварної літератури: низькопробні детективи, жіночі романи, дешева російськомовна продукція...

– А вона, в принципі, не може бути успішною. У жодній країні й за будь-яких часів вона була на узбіччі. Можливо, колись у майбутньому, коли людство досягне в своєму розвитку рівня сучасних деміургів, ситуація зміниться. Зрозуміло, що поки це утопічні мрії. Людство скочується в прірву примітиву, банальностей, ерзацу справжнього розуму. Зрештою, проблема не в цьому, бо завжди існував прошарок суспільства, який не давав померти культурі, й літературі зокрема. Але зараз цей прошарок надто тонкий і він може будь-якої миті стертися. Ось тоді буде кінець світу.

– Заснований Вами у Луцьку альманах сучасної української літератури «Нова проза» набуває усе більшої популярності в Україні. Вже вийшло 20 чисел цього цікавого часопису, в яких Ви вперше надрукували кілька десятків творів молодих авторів, для котрих «Нова проза» стала дебютом у літературі...

– Альманах «Нова проза» став своєрідним промінцем у вирі сучасного літературного процесу. Він виявив декілька цікавих особливостей сучасної молодої літератури. По-перше, варто наголосити, що вона існує, багато молодих людей береться за перо, «шкрябає папір» і надсилає нам свої твори. По-друге, молода література нікому не потрібна, окрім самих літераторів. Видавництва за краще будуть працювати з відомими авторами, аніж вкладати гроші в, так звану, «розкрутку» молодих імен. На жаль, ми не можемо їх за це осуджувати, бо бюджет видавництв дуже обмежений, а про державну підтримку й не варто згадувати. Цим повинні займатися молодіжні конкурси, премії, але, здається, окрім «Смолоскипа» їх не залишилося.

– Знаю, що у планах були тематичні альманахи, у яких мали виходити перекладені на українську твори сучасних польських, бельгійських, французьких молодих письменників. Однак європейський напрямок розвитку часопис так і не набув?

– Ми не відцуралися від цієї ідеї, але, звичайно, її набагато важче реалізувати. Допоки ми зупинилися на більш цікавих напрямках для наших авторів. Зокрема, користується популярністю альманах «Нова проза 20-літніх». Думаю, буде цікавим і том «Нова фантастична проза». З перекладною літературою потрібно буде чимало попрацювати, але з часом ми зможемо дійти й до цього. Позитивом є те, що й самі автори тепер звертаються до нас зі своїми ідеями. Зокрема в нинішньому році ми запланували видати «Нову актуальну драму», де будуть презентовані молоді, почасти невідомі імена.

– Серед авторів «Нової прози» поки мало волинських письменників. Це пов'язано із невеликим потенціалом розвитку молодої прози на Волині?

– Мабуть, я зможу відповісти на запитання, коли ми почнемо працювати над альманахом «Нова проза Волині». Наразі ми почали збирати матеріали, наш редакційний портфель потроху наповнюється, зокрема й молодими, ще невідомими загалу іменами, а тому, думаю, не все так погано у нашому літературному домі. Можливо, дотепер трішки недопрацювали саме в інформаційному полі на Волині. Будемо виправлятися.

«Українська книга повинна бути затребувана в суспільстві»

– У нинішньому році побачили світ одразу три нових романи, які належать Вашому авторству. Розкажіть про ці нові книги. Перед нами у них постає новий Сичук?

– Ці романи писалися довго, бо я даю їм час трохи відлежатися й кілька разів до них повертаюся. Зважаючи на те, що прозаїками стають у сорок років, то це – час учнівства, набуття досвіду, свого стилю, власної позиції як письменника, так і громадянина. Їх не можна охарактеризувати однозначно, а тим паче, що кожен роман досить різновекторний, а можливо, й синкретичний, тобто у них поєднано декілька моментів. Звичайно, вони досить різняться від останньої книжки, яка була реалістична і навіть якась романтична. Тут же поєднаний реалізм з фантастикою, антиутопією, детективом тощо. Як на мене, це рух вперед, хоча і читач, і критик це може сприйняти по-своєму.

– У попередніх книгах Ви серед багатьох проблем торкалися також польсько-українських конфліктів на Волині, що сталися у минулому столітті. Чим викликане саме таке зацікавлення?

– В одному з оповідань використав розповідь своєї бабусі про трагічні події сорок третього року. Основна думка – що трагічну ситуацію спровокували ззовні, а саме «совіцькі» засланці, що тоді діяли на теренах Волині. Чи є в тому правда? Запитання до істориків, але не я перший звертаюся саме до такого важкого фактору у тих сумних подіях.

– Окрім браку фінансування, які ще проблеми Ви бачите у розвитку українського письменства та книгодрукування?

– Фінансування далеко не головне. Щонайперше, українська книга повинна бути затребувана в суспільстві. Не можна говорити, що літературу зовсім не читають, але погодьтеся, що лише 0,5 україномовної книги на душу населення у рік – це дуже мало. Тут можна говорити про багато чинників, які заважають читати, але в світі читають більше. Отже, нам є куди рости. Коли українську книгу будуть шукати, і не лише на форумі у Львові чи на інших виставках, але й у книгарнях, тоді почнеться розвиток книгодрукування, й ніякі фінансові проблеми її не зупинять.

Розмовляв Віктор ЯРУЧИК,

фото автора

FB

Бібліотека ВМ

 

Jency wrzesnia 1939 foto 240 2

 

dzien

Інформація

logoGranica

 

 

Партнери

 

LOGO MonitorInfo mini

 

PastedGraphic-1 

 

VolynMedia

 

cz

 

tittle

Реклама

po polsku po polsce

 

 

SC Corporate Services Sp 1