Home

DSC00556Із плином часу з людської пам’яті стираються події, які, здавалося, мали би залишитися в ній надовго. Своєрідними «фондами пам’яті» та механізмом перестороги для наступних поколінь стають музеї.

З ініціативи комісії Волинської обласної ради з питань духовності, релігій, освіти й науки, культури, засобів масової інформації 22 листопада в Луцьку було відкритоМузей жертв тоталітарних режимів. Міститься він в одному із корпусів Волинського технікуму Національного університету харчових технологій, що на вулиці Кафедральній, 12. Музей облаштували у двох кімнатах. В одній із них розміщена експозиція про злочини комуністичного режиму, у другій – про жертв розстрілу в Луцькій в’язниці. Завдяки цьому музею волиняни мають можливість познайомитися з тоталітарними сторінками нашої історії.

Однією з «чорних» волинських сторінок є історія Луцької в’язниці, яка розташована на території Монастиря Бригіток – пам’ятки архітектури національного значення. Монастир складається з центрального храму, келій і господарських приміщень. У 1890 році тут було облаштовано окружну в’язницю. Вона існувала тут в часи Російської імперії, німецької окупації та радянської влади.

DSC00568Історія цієї пам’ятки пов’язана із трагічними подіями в житті міста та всієї Волині, які увійшли в історію як розстріл в’язнів органами НКВС 23-24 червня 1941 року. Про ці події написано вже немало, перші публікації з’явилися під час німецької окупації в українській пресі. За радянського часу вони замовчувалися, лише за кордоном вийшло декілька публікацій. І лише зі здобуттям незалежності України вцілілі колишні в’язні почали висвітлювати на сторінках преси події 23 червня 1941 року в Луцьку, як найжахливіше у своєму житті.

20 липня 1989 року на Замковій площі обласного центру відбувся мітинг, під час якого було публічно заявлено, що органи НКВС у червні 1941 року скоїли злочин проти людства. Уже 31 липня 1989 року прокуратура Волинської області порушила кримінальну справу за фактом розстрілу 23 червня 1941 року в’язнів Луцької тюрми.

Розслідування цієї кримінальної справи проводив слідчий відділ прокуратури області. Слідство встановило, що перед початком війни в тюрмі №1 УНКВС Волинської області, яка знаходилась в приміщенні колишнього монастиря і костелу Бригіток (нині будинки №14 та №16 по вул. Кафедральна), під вартою утримували біля 2 тис. засуджених і підслідних, в тому числі більше 70 осіб, засуджених Військовим трибуналом 5-ї армії Київського особливого округу і Волинським обласним судом до розстрілу. Перед відступом радянських військ із Луцька, 23-24 червня 1941 року, співробітники НКВС УРСР розстріляли і підірвали гранатами на території Луцької тюрми №1 ув’язнених поляків, українців, білорусів та осіб інших національностей. Усі розстріляні особи були поховані на території тюрми. До цього часу не встановлено точної кількості жертв.

Найдетальніше розстріл в’язнів Луцької тюрми описав у своїй книзі «Під мурами Луцької тюрми» Микола Куделя, колишній в’язень, котрий вижив під час розстрілу. За його свідченнями, жертви розстрілу були поховані в чотирьох могилах над якими встановили таблички з написами, де вказувалась кількість похованих в’язнів, відповідно 1200, 800, 300, 1800.

DSC00553Після звільнення Луцька від фашистів у 1944 році, за вказівкою радянської влади могили зрівняли із землею і заасфальтували. Цей злочин тоталітарний режим старанно замовчував протягом усього свого існування, щоб ця трагічна сторінка нашої історії була забута. Але народна пам’ять про неї збереглася.

У 90-х роках з ініціативи громадськості в трьох місцях, де були поховані в’язні, встановили пам’ятні знаки та меморіальні дошки. Четверта могила, що знаходилася на колишньому східному подвір’ї, залишилася не означеною, оскільки на той час цю територію забудували.

Громадськість Луцька та Волині неодноразово ставила питання про перезахоронення жертв розстрілу. У 2009 році міська рада прийняла цільову програму щодо увічнення пам’яті жертв розстрілу в Луцькій в’язниці, згідно з якою було вирішено розпочати польові пошукові роботи та провести розкопки на східному подвір’ї. Однак виявлені знахідки вказували на те, що це поховання військовополонених червоноармійців, що стали жертвами нацистського табору «Шталаг №360». Таким чином була відкрита ще одна трагічна сторінка історії нашого міста.

Під час фашистської окупації неподалік від Луцької в’язниці, на західній околиці старої частини міста, було гетто. Воно існувало від грудня 1941 року до літа 1942 року, коли фашистська влада отримала наказ про остаточне вирішення «єврейського питання». Влітку 1942 року розпочалася ліквідації мирного єврейського населення. В серпні 1942 року в лісі біля села Полонка, в урочищі «Причищена» (зараз це південна околиця міста, біля мікрорайону Вересневе), німецькі окупанти розстріляли більше 20 тис. євреїв із Луцька та навколишніх сіл.

У Музеї жертв тоталітарних режимів повинна відобразитися, як історія тюрми №1 по вулиці Бригіди (нині Кафедральна), так і історія табору для військовополонених «Шталаг №360», Луцького гетто, а також інші сумні сторінки історії нашого краю в часи тоталітарних режимів.

Колективу музею бажаємо натхнення й успіхів у продовжені збору інформації, експонатів, розповідей свідків, організації тематичних експозицій та виставок.

Юрій МАЗУРИК, член Національної спілки краєзнавців України

 

FB

Бібліотека ВМ

 

Jency wrzesnia 1939 foto 240 2

 

dzien

Інформація

logoGranica

 

 

Партнери

 

LOGO MonitorInfo mini

 

PastedGraphic-1 

 

VolynMedia

 

cz

 

tittle

Реклама

po polsku po polsce

 

 

SC Corporate Services Sp 1