Маршрут евакуації польського золота у вересні 1939 р. пролягав через Луцьк, Дубно, Броди, Тернопіль, Микулинці, Городенку та Снятин. Під час перебування колони в Дубні пальне на її потреби привезли з Рівного.
Усі себе втішають, що листопад – це дуже романтичний час. Поляки створили навіть бренд під назвою «Золота польська осінь» і продають його як ліки від сезонної депресії.
Городець перед Другою світовою війною вирізнявся серед сусідніх сіл. Причиною були землевласницький маєток і показний палац. Історія місцевості пов’язана із прастарим замчиськом і сягає своїми коренями початків християнства на Русі.
Під час написання чергового біографічного нарису для рубрики «Повернуті із забуття» мене переповнювали спогади десятирічної давнини, коли до архіву в Рівному прийшов непересічний відвідувач.
Костел Святого Антонія в Корці – один із небагатьох уцілілих на Волині католицьких барокових храмів. Ми вирушили до нього після відвідин місцевого замку, монастиря, кіркуту та палацу.
Свого прадіда я знаю передусім із розповідай тата. Із них вимальовувався високий, кремезний чоловік, і як справжній мельник, завжди трохи припорошений борошном. Усміхнене обличчя, кошлаті вуса і лукавий погляд блакитних очей – таким я завжди бачу його у своїй уяві.
Юзефа Чапського, худорлявця зростом як двометрова тичка для гороху, завжди одягненого у просторе вбрання, інтелектуала з посмішкою дитини, роками вважали передусім письменником.
Чула я таку історію. Одні старші пані поскаржилися нашим активістам на нового рівненського депутата. Ніби був таким чудовим кандидатом, тому й голосували за нього на виборах.
Продовжуючи цикл статей про поляків, репресованих радянською владою у 1939–1941 рр., пропонуємо Читачам «Волинського монітора» біографічний нарис про Магдалену Дзержак – монахиню домініканського ордену.
Ми купили житло. Ключі до власних омріяних чотирьох кутів тримаємо в руках. У голові безліч задумів, неймовірних проєктів, нестандартних рішень освоєння нашого простору.
